Пам’ятки для учнів

Пам’ятка з самоосвіти

1.     Постав собі завдання самостійно поліпшувати якість свого навчання, проявляй при цьому неухильну наполегливість.

2.     Спробуй уявити, які особистісні якості тобі можуть бути потрібними в самостійному житті. Подумай, які з цих якостей ти можеш сформувати у себе під час навчання.

3.     Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:

·        Для чого ти навчаєшся (які мотиви навчання)?

·        Чи вмієш ставити перед собою навчальне завдання і самостійно його вирішувати?

·        Як ти звичайно контролюєш себе: по ходу виконання домашнього завдання, у кінці, коли все зробиш, чи плануєш очікуваний результат?

·        Чи довго можеш лишатися працездатним?

·        Коли протягом дня ти працюєш продуктивніше?

·        Чи вмієш зосереджуватися на навчальних завданнях, коли тебе відволікають; чи спробував утримувати свою увагу?

·        Яким чином ти запам’ятовуєш матеріал; які прийоми при цьому використовуєш?

·        Які недоліки твоєї навчальної діяльності можуть тобі заважати у самоосвіті?

4.   Спробуй скласти план своєї самоосвіти, відповідаючи на вищенаведені питання.

 

Правила учнівстваІ. Навчись бути учнем:

·     Навчись слухати вчителя.

·     Навчись чути вчителя.

·     Навчись бачити вчителя.

·     Навчись розуміти вчителя.

·     Навчись розмірковувати разом із вчителем.

·     Навчись точно виконувати те, що велить вчитель.

·     Навчись самостійно працювати, коли поруч немає вчителя.

ІІ. Вчись бути тактовним:

·     Навчись бачити зміни у природі, в оточуючих тебе людях, у самому собі.

·     З повагою підходь до життя рослин і тварин; пам’ятай: немає неподобства у природі, його створюють тільки люди.

·     Умій бачити у кожному дорослому, дитині перш за все хороше; жорстокість, як бумеранг, завжди повертається і вражає того, хто намагається з її допомогою приховати свою нікчемність.

·     Забезпеч порядок у себе на парті, в класі, школі. Чистота зовнішня веде до чистоти внутрішньої.

·     Виявляй особливий такт, увагу при зустрічах спілкуванні з представницями прекрасної статі. Пам’ятай: краса жінки вивела людину із світу дикості і тваринного існування.

·     Поважай працю будь-якої людини, як свою особисту. Великою працею рук, розуму, душі створюється все те прекрасне, що тебе оточує.

                                        ІІІ. Вчись бути радісним

·     Тільки безстрашна і впевнена в собі людина може бути справжнім носієм радості. Боягуз не спроможний на відкриту посмішку, сміх і добрий настрій.

·     Життєрадісна людина не плаче, а шукає шляхи подолання труднощів, не викликаючи всеохоплюючої жалості до себе. Пам’ятай: хто постійно в пригніченому стані, той руйнує здоров’я своє і оточуючих.

·     Лише володіючи своїми емоціями і почуттями, можна навчитися бути радісним. Неврівноважена людина подібна до дикого звіра, який здатний тільки руйнувати світ, а не створювати його.

·     Лише щира любов до людей породжує справжню радість. Самолюбство дає лише мізерні радощі, які миттєво згорають і не можуть розсіяти пітьму суму і глухого роздратування. Думай про інших, виявляй турботу до близьких і дальніх. Цим ти створиш радісний настрій для них і себе.

·     Не журися, коли зустрічаєш ледарів, нероб, хамів та безвідповідальних людей. Знай, що для багатьох потрібні довгі роки, щоб осягнути навіть прості істини, норми, правила. Зроби все для прискорення їх розуміння.

·     Не живи минулими образами і журбою. Вони кануть у вічність. Не живи одними мріями про майбутнє. Не ти його пан. Радість приходить до того, хто живе працею і турботами сьогоднішнього дня.

·     Прагни до гармонії тіла, розуму і душі, і тоді радісний настрій супроводжуватиме всі твої задуми і вчинки.

                                         Пам¢ятка читача

1.     Перед тим, як розпочати читання, вибери книжку, в якій розкривається зміст матеріалу, що ти вивчаєш.

2.     Пам¢ятай, що читання – одне з найважливіших занять у самоосвіті і ставитися до нього треба серйозно.

3.     Слід урізноманітнювати прийоми і способи читання.

4.      Читаючи,  думай, шукай головне, основне, найістотніше.

5.     Не поспішай, не “ковтай” книгу, вдумайся в логіку і зміст того, що ти читаєш.

6.     Домагайся, щоб кожне речення, кожне слово, термін, фраза були добре зрозумілі, не залишай незрозумілого.

7.     Читай з олівцем у руках, роби потрібні помітки.

8.     Обов¢язково конспектуй прочитане. Конспект зберігається надовго, прочитане забувається.

9.     Розпочату роботу доводь до кінця. Не залишай книжку недочитаною – головне може бути попереду.

10.           Прочитавши, обдумай, чого навчила тебе книга.

11.           Прочитане спробуй пов¢язати з життям, з практикою, досвідом. Добре при цьому придумати (знайти) приклади, що підкріплюють прочитане.

12.           Не забудь пов¢язати те, що читаєш, з раніше вивченим і уявити його в системі знань.

13.           Не поспішай кликати на допомогу інших, коли щось незрозуміло. Намагайся розібратися самостійно.

14.           Де потрібно – змушуй працювати і уяву.

15.           Читай не тільки “зліва направо”, а й повертайся до прочитаного: повторення – найкращий засіб закріплення прочитаного.

16.           Навчись критично сприймати прочитане.

17.           Обов¢язково ознайомся з рецензіями і відгуками на книжку: один розум добре, колективний – краще.

18.           Перш, ніж критикувати книгу, добре розберись у її змісті.

19.           Чужу критику на книжку читай після того, як прочитаєш книжку.

Чотири завдання,

 які повинні бути розв¢язані під час читання

1.     Зрозуміти і засвоїти прочитаний матеріал.

2.     Продумати прочитане.

3.     Зробити з прочитаного потрібні для пам¢яті виписки.

4.     Усвідомити, чого нового навчила книжка.

Як читати книжку

1.     Пам¢ятай: читання - одне з найважливіших завдань у самоосвіті, ставитись до нього треба серйозно.

2.     Внутрішньо налаштовуйся на читання. Не поспішай, не “ковтай” зміст книжки, а читай уважно, вдумливо, намагайся запам¢ятати прочитане.

3.     Зміст треба осмислювати. Не можна допускати механічного фіксування тексту.

4.     Вчися читати швидко, не проговорюючи про себе, охоплюй поглядом цілі фрази, речення.

5.     Для свідомого сприймання прочитай передмову, перегортаючи сторінки, обмірковуй заголовки.

6.     Коли щось незрозуміло, не поспішай гукати на допомогу інших. Спочатку спробуй самостійно розібратися. Користуйся словниками, довідниками.

7.     Роби помітки, виписки, за потреби склади план (тези, конспект).

8.     Найцікавіше запам¢ятай. Порівнюй прочитане з уже відомими фактами, знайди йому місце в системі знань.

9.     Прочитавши книжку, обміняйся думками і враженнями про неї з друзями, дай оцінку. Згадай основні образи, події, думки.

10.           Порівняй власну думку про книжку з відгуками і рецензіями на неї: один розум добре, а колективний – краще.

Як конспектувати книжку, статтю

    Конспект – це стислий виклад змісту статті чи книжки. Від тез конспект відрізняється тим, що поряд з основними даними тексту в ньому коротко наводяться докази цих положень і висновки.

Види конспектів

1.     Текстуальний: основні положення твору, докази і висновки передаються словами автора, тобто цитатами.

2.     Вільний – це переказ основного змісту книги (статті) своїми словами.

3.     Змішаний – найчастіше використовуваний вид, при якому вільний переказ змісту поєднується з цитуванням.

Правила конспектування

1.     Запиши автора і назву статті чи книжки, яку конспектуєш. Виділи їх більшим шрифтом.

2.     Під час конспектування статті запиши, в якому журналі, збірнику або в якій газеті її вміщено.

3.     Складай конспект після того, як продумав план тексту.

4.     Записуй тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади.

5.     Намагайся, щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуй схеми, таблиці.

6.     Для зручності користування конспектом підкреслюй найважливіші думки, навіть окремі фрази, словосполучення, слова; до розділів і підрозділів підбирай заголовки.

7.     Цитуй правильно і точно, зазначай сторінку, з якої взято цитату.

8.     Роби помітки, які виявляють твоє ставлення до того, що конспектуєш.  Використовуй для цього свої умовні позначки, а також подані нижче:

а) знак оклику на полях – дуже добре;

б) знак питання – здивування, незгода з автором, нерозуміння якоїсь думки.

9.     Вчися конспектувати відразу начисто.

Як вчити вірш напам’ять

1.      Уважно двічі – тричі прочитай увесь вірш.

2.      Обміркуй зміст твору, умовно розділи його на смислові частини.

3.      У кожній такій частині правильно визнач інтонацію, з якою будеш читати, розстав логічні наголоси, визнач паузи та темп читання.

4.      Навчися читати вголос, дотримуючись цих вимог, спочатку кожну частину, а відтак увесь вірш.

5.      Тепер без допомоги підручника спробуй пригадати вірш, повтори кожну частину по пам’яті.

6.      Візьми книжку. Читаючи напам’ять, перевіряй, чи правильно запам’ятав текст.

7.      Відклади підручник, двічі чи тричі продекламуй увесь вірш.

8.      Запам’ятай: знання тексту вірша треба довести до автоматизму. Це дасть змогу зосередитися на виразності читання.

9.      Перед уроком уявно продекламуй вірш іще раз. Якщо ти не задоволений заучуванням окремих рядків, то ще є час усунути недоліки.

Як працювати

над тематичними виписками

1.          Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2.          Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: “Там само”. Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: “Там само” і вказується сторінка.

3.          Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи з контексту.

4.          Якщо під час цитування доводиться робити пропуск окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (…).

5.          Цитати у вигляді самостійного речення оформлюються за правилами пунктуації при прямій мові.

6.          Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.

7.          На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним або кількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Як працювати з книгою

1.          Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку –прізвище автора, видавництво рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2.          Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів;

 б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділеними різними шрифтами (розрядкою, курсивом, напівжирним та ін.);

в) з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г)  звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (у кінці сторінки).

3.          Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Як скласти тези статті

1.          Попередньо переглянути статтю, продумати тему, яку ви ставите перед собою, розпочинаючи її опрацювання.

2.          Уважно прочитати статтю, визначити її головну думку.

3.          Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротеми.

4.          Сформулювати пункти плану, логічно пов’язавши їх між собою.

5.          Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас – як читача.

6.          Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.

7.          Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускати перекручень змісту.

Як складати

план, тези і конспекти

1.          Прочитати текст, визначити його тему та основну думку.

2.          Поділити текст на логіко-смислові частини.

3.          Дібравши заголовок до кожної частини, матимемо план тексту.

4.          Поставити до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що йдеться в цій частині?”

5.          Знайти в тексті відповідь. Записавши її стисло словами автора, матимемо тези.

6.          Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту цитатами, матимемо конспект.

7.          Складаючи план, тези чи конспект, записати прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

8.          Виділяти в конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлювати їх один від одного.

9.          Після кожної закінченої частини робити інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

Як готуватись

до публічного виступу

1.          Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтесь виступати.

2.          З’ясувати мету і адресата мовлення: бажання поінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

3.          Основа виступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

4.          Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція – вступ, основна частина, висновок).

5.          Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.

6.          Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

7.          Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

Орієнтовна схема відгуку на книжку

1.          Зміст книжки.

2.          Актуальність тематики твору.

3.          Творчий задум автора.

4.          Критична оцінка твору:

а) особливості композиції книжки;

б) сила впливу слова письменника;

в) майстерність автора у зображенні характерів героїв;

г) мистецтво художника-ілюстратора книжки.

5.          Основна думка відгуку.

6.           

Як готувати доповідь

1.        Визначити адресата мовлення і мету спілкування.

2.        Вдуматися в тему, визначити основну думку майбутньої доповіді.

3.        Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її.

4.        Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виголошена доповідь. Зробити певні виписки.

5.        Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати дібраний матеріал.

6.        Узагальнити основні положення кількох джерел, внаслідок чого думки, викладені в кількох працях, звучатимуть повніше, переконливіше.

7.        Записати текст доповіді повністю або частково (початок, кінець).

8.        Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів.

9.        Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації.

10.   Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатися перекричати аудиторію.

11.   Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не нахиляючи голови.

12.   Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками (“е-е-е”, “ну-у”) та ін.

13. Переказати усно текст доповіді вдома (відводиться 15 – 20 хв.)

Як готуватися до іспитів

1.        Скласти графік підготовки до всіх дисциплін, з яких відбуватимуться іспити.

2.        Повторювати один і той же матеріал два рази протягом доби, а потім ще раз – через тиждень.

3.        Скласти плани відповідей на можливі екзаменаційні питання.

4.        Дбати про те, щоб відповідь на іспиті була композиційно завершеною (переважно роздум), доказовою (з прикладами), переконливою ( з поясненням); дотримуватися наукового стилю мовлення.

5.        Щодня повторювати матеріал з двох навчальних предметів з перервою між ними.

6.        Вести щоденник, куди записувати щодня план роботи на наступний день.

7.        Уміти зняти втому (спілкування з друзями, батьками, прослуховування музики та подібне).

Як писати реферат

1.        Визначити адресата і мету спілкування.

2.        Дібрати відповідну літературу.

3.        Опрацювати дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в книжці.

4.        Скласти план відповідно до обсягу реферату (його пункти розкриваються приблизно на однаковій кількості сторінок).

5.        Оформити яскравий, привабливий вступ.

6.        Дати перелік основних висновків, узагальнень та рекомендацій.

7.        Оптимальний обсяг реферату – 10 – 12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин.

8.        Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цього скласти розгорнутий план-конспект на 2-4 сторінки.

9.        Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно враховувати особливості наукового стилю мовлення.

Як писати твір

1.        Вдуматися в тему, сформулювати основну думку висловлювання.

2.        Дбати про правильне розуміння теми та глибину і повноту її розкриття.

3.        Для підтвердження своїх думок використовувати життєвий досвід, наводити лише достовірні факти та конкретний ілюстративний матеріал.

4.        Викладати матеріал переконливо, дбати про доказовість основних положень.

5.        Доцільно і правильно цитувати.

6.        Дотримуватися композиційної стрункості, пропорційності частин твору, логічної послідовності у викладі думок.

7.        Намагатись робити висновки і узагальнення, в яких міститиметься особисте ставлення до подій, оцінка фактів.

8.        Стежити за грамотністю.

Як писати твір

1.        З кількох запропонованих тем обирай не найлегшу, а ту, яка тебе цікавить і хвилює.

2.        Добре обдумай тему, визнач, який обсяг матеріалу вона охоплює.

3.        Визнач основну думку майбутнього твору, намагайся зберегти її під час роботи над твором.

4.        Склади план, чітко та стисло сформулюй думку кожного пункту. Не забувай, що назва основної частини в складному плані – це теза, яку потрібно довести.

5.        Підбери епіграф, який висловлює основну думку твору.

6.        Напиши вступ, який би доречно розпочинав тему. На початку твору вислови головну думку, потім обґрунтуй її, доповни фактами із твору, у разі потреби наведи цитати.

7.        Стеж за послідовністю викладу думок.

8.        Дотримуйся пропорційності частин твору і стеж за зв’язком між ними.

9.        Висловлюй власне ставлення до всього, про що пишеш, роби власні висновки, узагальнення.

10.   Наприкінці твору зроби загальний висновок, зумовлений змістом роботи.

11.   Правильно і грамотно висловлюй свою думку.

12.   Дотримуйся вимог до зовнішнього оформлення (план пиши перед текстом твору, залишай поля, дотримуйся абзаців).

План аналізу ліричного твору

І

1.     Тема твору.

2.     Ідея твору.

3.     Образ автора або ліричного героя (його думки, почуття, переживання).

4.     Композиція твору.

5.     Жанр твору.

6.     Особливості ритмомелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір, рими тощо).

7.     Мова художнього твору (тропи, фігури та ін.).

8.     Зв¢язок з певним напрямом, течією.

ІІ

1.     Які життєві обставини викликали поезію до життя?

2.     Види лірики. Специфіка втілення мотиву в ліричному творі.

3.     Якими художніми засобами та віршованим розміром передано роздуми й почуття ліричного героя?

4.     Мої роздуми й почуття, викликані поезією.

План аналізу епічного твору

1.     Тематика і проблематика.

2.     Жанр.

3.     Форма оповіді (від імені автора, оповідача).

4.     Сюжетно-композиційні особливості (зокрема позасюжетні елементи).

5.     Простір і час.

6.     Система образів і засоби їх розкриття.

7.     Мова художнього твору.

8.     Ідея. Задум письменника і його втілення.

9.     Місце в історико-літературному процесі.

План аналізу драматичного твору

1.     Жанрова природа твору.

2.     Конфлікт.

3.     Особливості розвитку сценічної дії.

4.     Характери героїв і художні засоби і їх розкриття.

5.     Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки тощо).

6.     Тема та ідея твору.

7.     Різні наукові чи читацькі інтерпретації.

8.     Місце в історико-літературному процесі.

Характеристика художнього образу

1.     Еволюція героя.

2.     Портрет.

3.     Як характеризують героя предмети, що його оточують.

4.     Поведінки, вчинки героя.

5.     Зображення душевних переживань.

6.     Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.

7.     Світогляд.

8.     Мова героя.

9.     Роль деталей у розкритті характеру.

10.           Авторська характеристика.

11.           Характеристика героя іншими персонажами.

12.           Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Огляд літературних тенденцій

1.     Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.

2.     З¢ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

3.     Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

4.     Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори. Відзначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

5.     Показати зв¢язок літературних тенденцій з попередніми і наступними етапами.

6.     Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.

План аналізу прозового твору

1.     Життєва основа.

2.     Тема, проблематика твору.

3.     Конфлікт.

4.     Ідея твору.

5.     Сюжет (екпозиція, зав¢язка, розвиток дії, кульмінація, розв¢язка).

6.     Образи – персонажі, дійові особи, герої (головні й другорядні), епізодичні; позитивні й негативні.

7.     Позасюжетні елементи:

-         назва твору, її роль у розумінні теми та ідеї;

-         присвята, епіграф;

-         описи (пейзаж, портрет, інтер¢єр);

-         відступи (ліричні, публіцистичні, ліричні, історичні).

8.     Мова художнього твору.

План до характеристики образу літературного персонажа

У  молодших класах

1.      Хто ця людина?

2.      Роль портрета в розкритті характеру персонажа.

3.      Яка ця людина, судячи з її вчинків і дій?

4.      Над чим змусив замислитись і чого навчив цей образ?

У старших класах

1.      Соціально-громадське місце персонажа у творі.

2.      Роль портрета в розкритті психологічного стану та характеру образу.

3.      Проблематика образу, засоби його змалювання.

4.      Формування й рівень світогляду персонажа.

5.      Мета в житті. Яка ця людина в досягненні її, якими шляхами йде до неї?

6.      Духовне багатство (убозтво) й моральна краса (потворність) персонажа.

7.      Над чим змусив задуматися, чим схвилював, чого навчив і від чого застеріг, що виховав; чим близький мені образ, чим збагатив мене, в чому переконав?

План вивчення біографії письменника

1.      Особливості історичної епохи, в якій жив письменник.

2.      Сім¢я, де формувався і розвивався його внутрішній світ.

3.      Портрет.

4.      Де, коли й за яких обставин здобув освіту?

5.      Роль книги в самовихованні. Книга в  духовному становленні.

6.      Життєві віхи біографії (дати).

7.      Люди, з якими спілкувався, дружив.

8.      Естетичний ідеал письменника (уявлення про справедливий соціальний лад, гармонійно розвинених людей, прекрасні стосунки між ними).

9.      Твори письменника (жанрове багатство, публіцистика, переклади тощо).

10. Громадська активність. Громадянська позиція.

11. Вшанування пам¢яті письменника.

12. Значення життя і творчості. Який поштовх вони дали для роздумів над моїм життям?

Для учнів

                     Як  вчити  вірші

         Людина , що знає  багато  віршів , любить  літературу , добре  володіє  мовою.  Заучування  віршів  - не тільки труд  , а й задоволення , якщо вміти  це  робити. Ось декілька  порад : 
      - ніколи не вчіть вірші порядково ;
      - уважно прочитайте  вірш , краще вголос , 2-3 рази , намагаючись  передати  настрій , замислюючись над змістом і звучанням окремих  рядків;
      -закрийте книгу і спробуйте  прочитати 
       вірш напам"ять.
       Одразу стане   зрозуміло , що  вже  зам"яталось.
       Відновіть те , що забулось  у першій строфі , декілька разів   її перечитайте , домагаючись виразності читання.
      - приєднайте     до  першої       строфи  другу , звіряючи  із текстом. Таким чином  вивчіть вірш повністю.
      - два-три рази перечитайте увесь вірш вголос при закритій книзі.
      - обов"язково повторіть вірш увечері чи вранці  наступного дня. 

-